4 роки тому, закінчивши 9 клас, мої батьки запропонували спробувати поступити в медичний коледж. Я не серйозно до цього відносилась, тому що любила свій клас, звикла до людей,з якими провела більшість часу та зовсім не планувала йти зі школи, але щоб не засмучувати батьків - вирішила спробувати.
Коли були результати вступних випробувань, і я була в списку поступлених ,всі чітко знали, що я маю йти вчитись в коледж.
Я не знала чи це те, що я справді хочу, але все ж таки мені 16, і я переїжджаю в Івано-Франківськ.
Ще зовсім не освоївшись(інше місто,атмосфера, чужі незнайомі люди), я довго не розуміла цей етап в моєму житті. Та зараз я думаю, що все вийшло на краще! Або ж я просто звикла;) Це загадка, навіть, для мене)
На той час мене зовсім не лякала відстань, самостійність чи ж то відповідальність, більше всього я боялась чи буде мені важко з навчанням і чи справлюсь з ним, ну і звичайно попасти в хороший колектив,адже 4 роки - це маленька частинка мого життя і хотілось провести із приємними людьми,без конфліктів.
Всі мої думки,наче матеріалізувались — у мене чудова група і навчання було,звичайно не без переживань і складнощів,але досить доступним !
Звісно,я дуже не хотіла йти зі школи, адже, 10-11 класи найкрутіші в школі.Уже адаптувавшись в Івано-Франківську десь в глибині душі мені було обідно, що в мене забрали ці прекрасні роки вже з знайомими і близькими мені людьми!
Пройшло уже майже 2 роки,ми довго не бачились з однокласниками,та мені випала нагода приїхати на випускний, атмосфера, у яку я попала залишилась як і колись: такою ж доброзичливою,рідною та приємною!!! Всі були надзвичайно красивими,задоволеними,що закінчили школу,і я була рада,що побачила їх !:) Впродовж вечора мені розповідали багато історій, які стались після того як я пішла зі школи,після чого я була вже впевнена на 100% у правильному виборі піти зі школи після 9 класу!
Надзвичайно велике ДЯКУЮ я маю сказати своїй групі Ф-29! Люди, з якими я провчилась 4 роки, люди, з якими ми святкували різні важливі події, дати, свята,які залишали нам особливі враження! Нас зв'язують різні історії,які залишуться тільки між нами;) Це моя маленька сім'я , яка була дуже доброю до мене! Я знаю, ми всі надзвичайно різні, в кожного свої погляди, думки , прагнення,бажання,але за 4 роки я жодного разу не проснулась з думкою, що я не хочу йти на пару, бо в групі погане ставлення.
Такого не було, і це надзвичайно класно! Я рада , що зустріла таких людей на своєму шляху !
Навчання в Івано-Франківську пройшло дуже швидко! Є багато людей, з якими я познайомилась і розкажу про деяких з них!
Людина з якою я прожила під одним «дахом» , в одній кімнаті - це Таня Салях,з якою я дуже здружилась! Ми мали про що поговорити, любили разом дивитись фільми, придумували собі багато занять тільки, щоб не вчитись!:)Ти дуже хороша, дякую за спільно прожиті ці 4 роки! За підтримку і розуміння!
Сестри, з якими я познайомилась 1 вересня - Ліля Петраш і Христя Войціховська, з якими я просиділа за одною партою,ми старались підтримувати один одного, виручати у різних ситуаціях!
Дякую, Ліля, за розуміння, підтримку і хороші слова у важку хвилину!
З цими дівчатками, я здружилась згодом! Всі вони дуже класні! Света Осудар, Ліля Майданська і Грейда Оксана!
Також не можу не згадати за core project! Хто зна як би склалось , якщо б я не пішла вчитись в Івано-Франківськ! Я дуже рада, що ці люди появились в моєму житті! Без них не було б так весело!!!
Мабуть,4 роки — це досить немаленький термін,щоб прожити в іншому місті,але завдяки цим людям і приємній атмосфері у групі,як серед моїх одногрупників,так і викладачів - навчання у Івано-Франківську пройшло швидко і непомітно. Кожна сесія здавалась нам важкою,але оглянувшись назад,навіть,пройшовши КРОК, яким всі так лякали,ми зрозуміли,що немає нічого нездоланного і все не так було важко,як нам здавалось до цього. Ми це все пережили, і тепер згадуємо з усмішкою і полегшенням!
Отже, закінчилось моє навчання в Івано-Франківську! Період,який пройшов у цьому місті приніс неймовірну кількість емоцій, вражень, спогадів,тут я зустріла нових друзів, хороших людей,які для мене стали однією із частинок життя!
Не можу сказати що це місто я полюбила серцем , але воно залишило хороший слід в ньому…Для когось це «Сан-Франциско», для когось це «Франик або Станіславів» , а для мене так і залишиться - Івано-Франківськ, якому я дякую за все, що я тут пережила , обіцяю, що буду сумувати! Мені було тут легко і дуже добре…Але я ще досі в пошуках свого щастя.
Немає коментарів:
Дописати коментар