Похід в гори літом!

                                   Похід в гори літом!

Привіт всім! 

Мені хочеться розказати про події, які стались сьогодні чи вчора, але вони ,нажаль, є буденними, тому я розкажу вам про подію ,яка в моїй пам’яті  асоціюється з дуже приємними враженнями і відчуттями!

Цього літа,(точніше 28-30 червня), ми вирішили піти в похід! Це було вперше в моєму житті! До цього часу, я ще ніколи не ходила літом в гори з рюкзаком, палаткою, каріматом і мінімальною кількістю речей.

Але все буває вперше,тому я вирішила спробувати! Спочатку я вирішила промоніторити ,що  потрібно взяти з собою, почитати про найнеобхідніше в дорозі і позичити або купити корисні речі! Як я б не старалась бути економною у складанні сумки, нажаль, в мене це не вийшло ( це вічна моя проблема, мені завжди всі речі здаються необхідними, навіть, в цей раз коли я розуміла, що мені самій прийдеться нести рюкзак на плечах декілька кілометрів , проте мене це ніяк не зупинило)! Але це все дрібниці, краще я вам розкажу про сам похід, там куди цікавіше!!!

Наша ціль було озеро Ворожеска, яке лежить на склонах горганського хребта Свидовець.

Ми їхали машиною з Івано-Франківська до села Ясіня, звідти можна було йти пішки до Драгобрату або їхати місцевими машинами. Так як ми трошки ліниві і ще й відставали від всіх, хто теж йшов в похід ми вирішили їхати машиною!

Піднявшись на верх Драгобрата , побачивши краєвид ,я була надзвичайно здивована! Те ,що я побачила мені важко описати ,але це перевернуло моє розуміння гір літом загалом! Я з самого дитинства (багато років) була в горах, але виключно зимою! Я ,навіть, ніколи не задумувалась над тим, що літом там може бути так гарно!!! Це "новий світ", який я відкрила для себе, і він є просто казковий!

"Вершини громадяться одна за одною, і немає їм кінця. Деякі з них утворюють дивні велетенські фігури, схожі на людей та звірів."

"Це товсті спини величезних волохатих ведмедів, а шкури у них зеленого кольору."

Приїхавши до друзів ми зрозуміли, що схалявили з дорогою до озера ,але добравшись були готові  "виживати" в незнайомих для нас місцях. Мабуть, в умови ,які я потрапила -  це було дуже легко:) Було багато людей. які не перший раз були в поході і знали що до чого! 

Не підготувало мене життя до того, що там не буде покриття і телефон розрядиться за пів дня! Я ,насправді, визнаю, що я трохи залежна від інтернету і соціальних мереж, але ,коли ти попадаєш в середовище з приємними , цікавими та індивідуальними людьми , ти забуваєш про телефон і буденні справи! Тому, я ні разу не піднімалась вверх на хребет гори, щоб подзвонити чи фотку в інтернет закинути, чим і пишаюсь!

Озеро, яке там було  - льодовикового походження, надзичайно холодне із кристально прозорою водою.

Також дуже приємною неочікуваністю для мене був клаптик землі,на якій ще не розтанув сніг(ніколи не  могла б подумати, що в кінці червня може ще бути сніг в горах, тим більше ця зима не була такою сніжною та холодною). І велике дякую Сані, який не полінувався і ніс з собою сноуборд з надією покататись! Я теж цим скористалась і відчула "щастя" ,навіть, на цьому клаптику снігу.

Так як нам з Романом потрібно було повертатись додому, ми залиши всіх на день швидше і назад вже не халявили з дорогою ,а чесно йшли 9км по хребту гір до вершини Драгобрату, звідки вже не було сил йти ,але ще половину дороги ми спускались з надією на добрих людей, на яких ми й потрапили! 

Не знаю ,звичайно, хто вони, але це були чудові «бонуси»! 

Ось так я "хатня дитина" провела свій перший похід в гори літом! Мені дуже сподобалось!!!Тому, спогади і враження, які в мене залишились просто вимагають обов’язкового повторення наступного року, на що я дуже сподіваюсь!

Окреме дякую:

Сані Косторниченку за ідею і організацію людей в похід!

Роману Петрусяку за фотографії.

Моя вам порада, люди ходіть в походи! це "інший світ" – «новий світ», який відрізняється від примітивної буденності!

І маленьке відео з "казки" :

До нових публікацій!